ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ

Церква християн, що зберігають заповіді Божі і мають свідоцтво Ісуса Христа (Об. 12: 17; 14: 12; 19: 10), в м. Тернопіль була сформована в 1956 році вихідцями з церкви АСД (Адвентистів): Н. Зозуля, З. Зозуля, А. Гусака, сім’ями І. Лєснових і Б. Кріль. Вони, досліджуючи Священні Писання, прийли до висновку, що кожен член Церкви Христової повинен бути хрещеним не тільки водою, але й Духом Святим з ознакою інших мов (Мт. 3: 11; Лук. 11: 13; Дії. 10: 44-46; 19: 5-6; 1Кор. 14: 13-15, 22) і вогнем (Мт. 3: 11; 20: 22-23; 1Пет. 1: 6-7; 4: 12-13).

Вони також дійшли висновку, що вчення про те, що Бог хрестить Духом Святим тільки тоді, коли звершується акт водного хрещення, не має Біблійної основи, оскільки в дні Апостолів хрещення Святим Духом звершувалось і до водного хрещення (Дії. 10: 44-46; 11: 15-16), і після нього (Дії. 8: 14-17; 19: 5-6). Церква примножувалась. Але незадовго на церкву, як і на всі церкви тих часів, почались переслідування і гоніння. І все це стало однією з причин її розсіяння.

Волею-неволею з 1960 року християни почали залишати Тернопіль і розсіялись по різних куточках бувшого Союзу. В березні 1963 року останньою залишила Тернопіль сім’я Кріль.

На превеликий жаль, з 1963 по 1995 рік, християн, що зберігають заповіді Божі і мають свідоцтво Ісуса Христа, в м. Тернопіль не було.

В 1995 році в м. Тернопіль повторилось те ж саме, що в 1956. В’ячеслав і Віра Поберезькі, будучи членами церкви АСД і досліджуючи Писання, дійшли до такого ж висновку про Святого Духа, що і З. Зозуля та інші в 1956 році. В 1996 році до них приєднались М. Барабаш, Г. Дідушин та інші, які, будучи членами церкви ХВЄ (П’ятидесятники), на основі Священного Писання зрозуміли, що Церква Христова не тільки повинна бути хрещена Духом Святим, але й обов’язково повинна виконувати Десять Божих Заповідей (в т. ч. і Суботу), які не відмінені Христом і входять у вчення Нового Завіту (Мт. 22: 35-40; 1Ів. 5: 2-3; Рим. 7: 7-12; 2Кор. 3: 3; Об. 11: 19; 12: 17; 14: 12).

Таким чином, в м. Тернопіль сформувалась невелика група християн, яка у суботні дні проводила Богослужіння в домі брата В’ячеслава Поберезького. Слід зазначити, що ця група християн навіть і не думала, що окрім них є ще десь християни, які признають хрещення Духом Святим із ознакою інших мов і зберігають, без винятку, всі Десять Божих Заповідей. Але по милості Божій через деякий час дізнались, що на території України, в тому числі і в Закарпатській області, знаходяться церкви, які дотримуються суботнього дня і хрещені Духом Святим.

В 1996 році в Закарпаття були направлені два представника цієї маленької групи, щоб налагодити спілкування. Познайомившись із однодумцями, вищезгадані християни попросили братів Закарпатського об’єднання Церков направити в Тернопіль брата для служіння в церкві. За рішенням братів був направлений брат Богдан Кріль.

При Божому благословенні і допомозі Духа Святого, а також по молитвах і відвідуваннях братів багатьох церков, особливо деяких братів та молоді церкви с. Рокосово, невелика група християн утвердилась в істині. Діло Боже почало рости і церква почала примножуватись.

В 1997 році на річці Серет було звершено перше хрещення в воді. Тих, хто хрестився, тоді було десять чоловік. З того часу на річці Серет церква звершує водне хрещення і там же проводить богослужіння, присвячене водному хрещенню. Церкву наповняють вихідці із різних деномінацій та новонавернені зі світу.

Історія і життя церкви м. Тернопіль тісно зв’язана і повністю схожа з історією і життям церкви м. Івано-Франківськ.

Галина Верстюк, жителька Ів-Франківська, за професією педагог, будучи членом церкви АСД, через вивчання і дослідження Святого Писання, дійшла висновку, що кожний член Христової Церкви повинен повністю виконувати все вчення Христа, тобто всю волю Божу. На основі багатьох текстів, у тому числі Мт. 3: 11; Дії. 10: 44-46; 11: 45-46, вона зрозуміла, що кожний член Церкви повинен бути хрещеним не тільки в воді, але й Духом Святим. Її думку поділяли і інші члени церкви АСД.

На цьому Г. Верстюк не зупинилась. Вона настирливо почала пошук однодумців, і через деякий час в м. Галич знайшла. Брат В. Слобожан і з ним декілька чоловік, будучи членами церкви ХВЄ (П’ятидесятники), досліджуючи Святе Писання, зрозуміли, що Десять Божих Заповідей, які колись Бог Своєю рукою написав на двох кам’яних скрижалях (Вих. 31: 18; Повт. 4: 12-13), тепер Він їх пише на плотяних скрижалях серця (2Кор. 3: 3). Заглиблюючись у Слово Боже, В. Слобожан та інші зрозуміли, що Десять Божих Заповідей поміщені в двох заповідях: “люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою” та “люби свого ближнього, як самого себе” (Мт. 22: 35-40; Мк. 12: 15-31; Лук. 10: 25-28).

В. Слобожан та інші, вивчаючи історію Церкви, переконались, що всі християни в перші століття дотримувались суботи, тобто сьомого дня тижня (Ів. 5: 2-3; Рим. 7: 7-12; 1Кор. 7: 19; Об. 14: 12) і що дотримання першого дня тижня було встановлено Константином в 321 році.

Сестра Г. Верстюк вірила, що обов’язково повинні бути церкви, які повністю дотримуються вчення Ісуса Христа, і віра її не згасала.

В жовтні 1996 р. сестра Верстюк приїхала в Тернопіль на сесію. В день приїзду вона розпочала пошук однодумців за вченням Ісуса Христа. В цей же день познайомилась з братом Поберезьким та іншими братами і сестрами, відвідала богослужіння та сповнилась невимовних радощів: шукала і знайшла.

За проханням сестри Верстюк та за згодою братів Закарпатського об’єднання Церков, брат Богдан Кріль два рази на місяць з м. Тернопіль приїжджав у м. Івано-Франківськ. В домі сестри Верстюк відбувались зустрічі та бесіди з християнами різних деномінацій та людьми, які ще не пізнали Господа. Незадовго сформувалась невелика група однодумців. З тих пір віруючі Ів.-Франківська та Тернополя почали спілкуватись.

В 1998 р. за станом здоров’я брат Богдан Кріль був вимушений залишити церкву. Старшим братом у церкві м. Тернопіль був призначений брат І. Пендлишак (член помісної церкви з 1997 року). Певний період часу брат І. Пендлишак та інші відвідували церкву Ів.-Франківська.

В 1999 р., коли здоровя Богдана Кріля трохи покращилось, він був братами Закарпатського об’єднання Церков направлений в м. Ів.-Франківськ для служіння в Церкві, де трудився півтора роки. Оскільки стан здоров’я більше не дозволяв трудитись, брат Богдан Кріль в 2001 р. повернувся в Закарпаття.

В 2001 році сформувались групи християн в містах Підгайці та Бережани, Тернопільської області, які виросли в повні церкви.

До 2001 року служіння, присвячені водному хрещенню та спомину смерті Господа Ісуса Христа, звершували брати від Закарпатського об’єднання Церков.

У 2001 році брат Іван Пендлишак був рукопокладений нести служіння пастора церкви, а брат Іван Барабаш (з 1997 року член помісної церкви) – був рукопокладений нести служіння диякона у церкві Ів.-Франківська.

В 2003 році брат Іван Барабаш був рукопокладений нести служіння пастора в церкві м. Бережани та Ів.-Франківськ, і це служіння він несе і донині.

Брат І. Пендлишак після того, як був рукопокладений пресвітер церкви у м. Підгайці, несе служіння пастора у помісній церкві м. Тернопіль.